Арахноїдальні кісти

Утворення арахноїдальних кіст тісно пов’язано з будовою оболонок мозку. Мозок (як головний, так спинний) покритий трьома оболонками: найближче до поверхні мозку знаходиться м’яка оболонка (лат. pia mater), над нею розташована павутинна або арахноїдальная оболонка (лат. arachnoidea), та нарешті третя, тверда оболонка мозку (лат. dura mater). Арахноїдальні кісти це заповнені мозковою рідиною «міхурці», чиї стінки утворює розщеплена арахноїдальна оболонка.

Конкретна причина утворення арахноїдальних кіст невідома. Науковці вважають, що причиною утворення більшості арахноїдальних кіст є порушення розвитку внаслідок розщеплення або розриву арахноїдальної мембрани неясного генезу.

Згідно з медичною літературою, арахноїдальні кісти частіше спостерігаються у дітей, у чиїх батьків також є арахноїдальні кісти, що вказує на те, що у деяких індивідів у розвитку арахноїдальних кіст може бути значна генетична схильність.

У деяких випадках утворення арахноїдальних кіст супроводжується недостатнім розвитком (гіпоплазією) певної частини мозку – найчастіше за наявності неповного розвитку скроневої частки, коли вона не повністю займає всю порожнину черепа, в незаповненому мозком місці утворюється або «порожнеча», або арахноїдальна кіста.

Однак буває і протилежна ситуація, коли повноцінному розвиткові частки мозку заважає вже арахноїдальная кіста, що вже утворилася та тисне на мозок. Слід зазначити, що медичній науці досі не зрозумілі причини виникнення таких змін.

Арахноїдальні кісти частіше утворюються в чоловіків, ніж у жінок. Ці кісти можуть бути виявлені в будь-якому віці та зустрічаються у представників усіх рас та в усіх географічних локалізаціях. Це найпоширеніший вид внутрішньочерепних кіст. Оскільки в багатьох випадках арахноїдальні кісти не мають симптомів, важко точно визначити поширеність цього явища в загальній популяції.

Арахноїдальні кісти в черепі найчастіше локалізуються в так званій середній черепній ямці (у місці, де розташовується скронева частка), наступна за частотою поширення є так звана супраселлярна ділянка (неподалік від третього шлуночка мозку) та задня черепна ямка (місце, де відповідно до норми локалізуються мозочок, міст мозку та довгастий мозок).

Арахноїдальні кісти класифікують відповідно до їхньої локалізації, наприклад, арахноїдальна кіста в правій скроневій частці або правобічна арахноїдальна кіста в середній черепній ямці.

Здебільшого арахноїдальні кісти є вродженими та не викликають симптомів (асимптотичні кісти), бо не створюють підвищеного внутрішньочерепного тиску (вони або дуже маленькі, або не викликають симптомів, тому що всередині них не підвищений тиск). Тому пацієнт дізнається про існування кісти лише тоді, коли дослідження головного мозку проводиться з якогось іншого приводу.

Оскільки в стінці арахноїдальної кісти можуть бути невеликі кровоносні судини, внаслідок травми голови вони можуть луснути та спричинити крововилив як в мозок, так всередину кісти. Таким чином, у пацієнтів з асимптотичними кістами є підвищений ризик того, що у разі травми голови в них станеться значний внутрішньочерепний крововилив. У разі значного крововиливу в мозок або всередину кісти іноді може бути необхідно провести пацієнтові невідкладну/термінову операцію – видалення крововиливу та кісти.

У більш рідкісних випадках, якщо арахноїдальна кіста великого розміру та/або чинить тиск на навколишні структури мозку, вона може спричиняти головний біль, нудоту, блювоту, запаморочення, епілептичні напади, порушення циркуляції мозкової рідини (гідроцефалію) та специфічні симптоми залежно від конкретної структури мозку, яку затискає кіста (затримка розвитку, зміни поведінки, нездатність контролювати мимовільні рухи – атаксія, порушення рівноваги). Також відомі випадки, коли кіста спричиняла слабкість або параліч однієї сторони тіла (геміпарез).

У дитячому віці внаслідок підвищеного тиску всередині черепа (інтракраніального тиску) можуть також утворитися різні черепні аномалії, а також це може призвести до збільшення розміру голови (макроцефалія).

Крім гідроцефалії (водянки), кісти, локалізовані в так званій супраселлярній ділянці, можуть спричинятися до порушень зору та гормональних змін, тому що тиск, який вони чинять, може вплинути на центри регуляції гормонів у мозку, що може проявлятися як порушення менструального циклу, відхилення в швидкості росту, відхилення в сексуальному розвитку тощо.

Так, бо  незважаючи на те, що арахноїдальні кісти хребта (спинномозкові кісти) трапляються значно рідше, ніж ті, що утворюються в черепі (в інтракраніальному просторі), вони можуть утворитися в хребті з арахноїдальної оболонки спинного мозку. Спинномозкові арахноїдальні кісти можуть спричиняти прогресуючу слабкість (парез) кінцівок, оніміння/нечутливість в руках або ногах, ненормальний вигин хребта (сколіоз), біль в спині та небажані спазми м’язів (спастичність).

Арахноїдальні кісти можна діагностувати за допомогою візуальної діагностики, зокрема за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) або магнітно-резонансної томографії (МРТ). Найчастіше вони виявляються випадково, під час проведення дослідження з якогось іншого приводу, не пов’язаного з кістою, проте тоді, коли кіста таки стає причиною порушень здоров’я, візуальна діагностика допомагає з’ясувати причину їхнього виникнення.

Результатом хірургічного лікування арахноїдальних кіст, що викликають симптоми (симптоматичних арахноїдальних кіст), найчастіше буває повне зникнення симптомів. Якщо хірургічне лікування з тих чи інших причин неможливе, проводять симптоматичне лікування.