Стеноз поперекового відділу
Стеноз або звуження каналу поперекового відділу. Чим це може бути викликано?
Поперековий відділ хребта складається з 5-х (рідше – 6-х) хребців, які розташовані між грудною клітиною і тазом. У чоловіків спинний мозок закінчується приблизно на рівні XII-го грудного хребця, а у жінок – на рівні I-го поперекового хребця, і його продовженням у хребетному каналі є численні поперекові та крижові нерви. Звуження каналу поперекового відділу (спінальний стеноз) переважно виникає на рівні хребців, що розташовані нижче, та викликає здавлювання нервів, що йдуть до ніг.
Здебільшого звуження хребетного каналу у пацієнтів літнього віку відбувається поступово. Кожен хребець та елемент їхнього з’єднання має певне значення у забезпеченні опори, певних рухів, амортизації та захисту нервових структур. Індивідуальні процеси старіння, важка фізична робота або сидячий та малорухливий спосіб життя спричиняє поступовий розвиток запальних та дегенеративних процесів у цих структурах. Вони, в свою чергу, поступово призводять до зменшення висоти міжхребцевих дисків, їхнього випинання в канал, збільшення міжхребцевих суглобів, утворення остеофітів або «кістяних рогів», ущільнення хребетних зв’язок, а всі ці процеси разом призводять до спінального стенозу.
Звуження хребетного каналу або стеноз поперекового відділу є однією з найпоширеніших проблем хребта, що впливають на якість життя пацієнтів літнього віку.
В якому віці проявляється стеноз поперекового відділу?
Частіше ним хворіють люди старші за 60 років, але в зв’язку з різними вродженими особливостями або проблемами хребта, набутими протягом життя, це захворювання також може проявитися і в молодих пацієнтів.
Які симптоми поперекового стенозу хребетного каналу?
Дуже типовим проявом цього захворювання є зменшення відстані, яку може пройти людина – поступово зменшується дистанція, яку вона може пройти без зупинки, відпочинку, бажання присісти. Це зменшення відстані, яку може пройти людина, може бути абсолютно безболісним (виражене відчуття втоми в ногах), але може проявлятися тимчасовою слабкістю, болем та онімінням ніг (пацієнти також можуть називати це «запаленням сідничного нерва»), сильним болем у попереку. Після відпочинку відчуття зазвичай проходять за кілька хвилин.
Частим проявом цього захворювання є судоми литкових м’язів. Судоми можуть статися після ходіння, фізичного навантаження, але бува таке, що вони виникають і у стані спокою, зокрема, вночі уві сні.
У рідкісних випадках стеноз поперекового відділу може призвести до постійного порушення рухів ніг, роботи кишкового тракту та сечового міхура.
Біль у спині часто не є безпосередньою ознакою спинального стенозу, але часто може бути пов’язана з дегенеративними процесами (процесами старіння) хребта, наприклад, із запаленням міжхребцевих суглобів.
Як діагностують звуження хребетного каналу?
Перші підозри на цей діагноз у лікаря виникають після ретельного опитування та огляду пацієнта. Ознаки стенозу поперекового відділу дуже схожі на ознаки звуження або закупорки артерій ніг та без додаткових досліджень здебільшого від них не відрізняються. Перед тим, як скерувати пацієнта до фахівця, сімейний лікар може призначити йому пройти рентгенівське дослідження та/або комп’ютерну томографію поперекового відділу хребта. Ці дослідження часто не грають ролі в підтвердженні діагнозу, але можуть вказати напрямок, в якому слід проводити подальшу діагностику. Магнітний резонанс є золотим стандартом радіологічного дослідження – дослідженням, без якого собі нині неможливо уявити повноцінну діагностику та оцінку відповідного лікування цього захворювання. На магнітно-резонансне дослідження зазвичай скеровує лікар-фахівець.
Які існують можливості лікування цього захворювання?
Доведене дослідженнями звуження хребетного каналу (стеноз поперекового відділу) не завжди означає, що незабаром доведеться пройти операцію. Найкраще рішення для лікування Ви приймете разом з лікарем.
Зокрема, якщо проблема не викликає значного погіршення якості життя (закоротка дистанція, яку Ви можете пройти, сильні болі, слабкість в ногах) та втрати працездатності, лікар може обговорити з Вами можливість спочатку пройти лікування без проведення операції. Таке лікування передбачає приймання певних ліків, лікувальну гімнастику, відмову від куріння, скидання ваги у випадку ожиріння і так зване інвазивне знеболення або блокади.
Тим не менш поперековий стеноз переважно вважається суто хірургічним захворюванням, тобто єдиним дійсно ефективним способом його лікування є операція.
У яких випадках необхідна операція?
Операція є необхідною у випадках, коли пацієнт має симптоми, що заважають йому виконувати нормальні повсякденні дії, істотно обмежують його здатність до пересування та зменшують дистанцію, яку він може пройти. Вона розглядається тоді, коли, незважаючи на застосоване лікування, зберігаються виражені болі в ногах/спині, які сильно обмежують якість життя, розвивається слабкість та оніміння ніг, труднощі зі стоянням і ходінням.
Стеноз поперекового відділу. Що для мене як для пацієнта означає операція?
Нині з застосуванням мікрохірургічної техніки операції стенозу поперекового відділу хребта в багатьох випадках можна зробити через маленький розріз, розміром близько 3 см. Невелика операційна травма в будь-якому віці, зокрема для літніх пацієнтів, забезпечує помітно швидше відновлення та повернення до повсякденної активності. Після такої операції пацієнт перебуває в лікарні лише одну ніч, на наступний ранок за допомогою фізіотерапевта він встає, починає ходити, виконувати вправи та відправляється додому.
Чого я, як пацієнт, можу очікувати після операції? Скільки часу триватиме реабілітація?
Оскільки значна частина операцій виконується з застосуванням мінімально інвазивної, щадної для пацієнта хірургічної техніки, післяопераційний період протікає досить легко. Після того, як у перший післяопераційний день пацієнта вертикалізує фізіотерапевт, нейрохірург оцінює неврологічний стан пацієнта, уточнює його самопочуття та перевіряє стан операційної рани.
Після огляду пацієнта, якщо не виявлено жодних проблем, пацієнта виписують для подальшого відновлення здоров’я в домашніх умовах. Зазвичай рекомендується щадний домашній режим протягом 2–3 тижнів (щоб дати рані зажити), знеболюючі ліки у разі необхідності (в перші 2–6 днів після операції можуть бути болі в ділянці операційної рани), а також не мочити пов’язку на рані.
Після зменшення больового синдрому рекомендується почати інтенсивну лікувальну гімнастику під наглядом фізіотерапевта з метою зміцнення глибоких м’язів спини.
У перші 2–3 місяці після операції, перебуваючи у вертикальному положенні, рекомендується носити ортез (корсет), що фіксує поперек. Ортез, що фіксує поперек, забезпечує:
- Додатково стабілізує хребет до завершення процесу загоєння;
- Забезпечує оптимальну поставу, оберігаючи хребет від перевантажень;
- Зменшує післяопераційні болі;
- Забезпечує відчуття більшого комфорту та безпеки.
Додатково після операції рекомендується приймати харчові добавки, що містять Ca, Mg та вітамін D3.
Якими є результати цієї операції в довгостроковій перспективі (4+ років)?
У разі вираженого стенозу поперекового відділу хороші або відмінні результати через 4 роки після операції спостерігаються приблизно у 80% пацієнтів. Ці результати є порівняно стабільними та зберігаються приблизно у 70% пацієнтів протягом 10 років після операції.
Пацієнти, які спочатку лікувалися консервативно (без операції) і яким операція була проведена пізніше, не демонструють гірших результатів операції.
Такі операції проводяться достатньо часто. Тут Ви можете ознайомитися з відгуками латвійських та іноземних пацієнтів про лікування у нас.
