Аневризми
Що таке внутрішньочерепна аневризма?
Внутрішньочерепна аневризма чи аневризма артерії головного мозку – це розширення оболонки артерії через дефект внутрішнього м’язового шару. У більшості випадків вона набувається протягом життя (через куріння, внаслідок підвищеного артеріального тиску, атеросклерозу), але інколи її розвинення спричиняють генетичні захворювання сполучної тканини, інфекції або пошкодження кровоносних судин. Аневризми можуть набувати різних форм, але найчастіше воли бувають схожими на мішок (мішкоподібні аневризми). Аневризми мозку переважно трапляються в місцях розгалуження артерій. Найнебезпечнішим проявом цього захворювання є розрив аневризми.
Як часто трапляються аневризми?
Нерозірвані внутрішньочерепні аневризми трапляються порівняно часто – вони виявляються приблизно у 3,2% дорослої популяції. Тобто, серед 1 мільйона осіб у дорослій популяції приблизно 32 000 осіб матимуть аневризми, але лише у приблизно 0,25% чи 80 з них протягом року станеться розрив та крововилив у простір між оболонками мозку.
Які дослідження варто пройти, щоб виявити аневризму?
Оскільки в наші часи невпинно збільшується кількість та якість проведених досліджень візуальної діагностики (магнітного резонансу та комп’ютерної томографії головного і спинного мозку), дедалі частіше аневризми виявляють випадково під час проведення дослідження з якогось іншого приводу.
Найнешкідливішими діагностичними методиками виявлення нерозірваної аневризми є магнітний резонанс (МР) головного мозку та магнітно-резонансна ангіографія (МРА).
Аневризми, що розірвалися, виявляють, проводячи комп’ютерну томографію голови, яку з метою докладнішого дослідження артерій доповнюють комп’ютерно-томографічним ангіографічним дослідженням.
Досить часто у якості додаткового дослідження проводиться цифрова субтракційна ангіографія (ЦСА) – безпосереднє та дуже точне дослідження кровоносних судин головного мозку.
Аневризми. Які існують можливості їхнього лікування?
Метою лікування є виключення аневризми з кровообігу щоб запобігти ризику потенційно небезпечного розриву та крововиливу в оболонки мозку (субарахноїдальної геморагії). Закриття аневризми нині виконує нейрохірург або інвазивний рентгенолог, що спеціалізується на лікуванні захворювань кровоносних судин мозку.
У разі виникнення розриву або руптури, якщо стан пацієнта не є дуже тяжким та нестабільним та якщо немає інших обмежень, аневризму необхідно закрити протягом 24 годин після настання розриву.
Аневризми, що розірвалися та ті, що не розірвалися, можна закрити або безпосередньо шляхом операції (кліпування), або ввівши через артерію спеціальні стенти, платинові спіралі чи інші пристрої, які вилучать аневризму з кровообігу або сприятимуть її тромбуванню (ендоваскулярне лікування/емболізація аневризми). Інколи для закриття аневризми додатково потрібно зшити артеріальні анастомози (обхідні шляхи кровотоку) або для лікування одного пацієнта може знадобитися комбінувати відкриту хірургічну та ендоваскулярну техніку.
Ані відкрита, ані ендоваскулярна операція, що вважається малоінвазивним методом, не є панацеєю. Кожна методика має свої переваги та свої вади. Про переваги та можливі ризики Вас проінформує лікар під час консультації.
