Kомпресійна невропатія малогомілкового нерва

Що таке компресійна нейропатія малогомілкового нерва?

Малогомілковий нерв є одним з головних нервів гомілки, який контролює чутливість бічної та задньої поверхні гомілки, а також т.зв. дорсифлексию стопи – рух кінчиків пальців стопи догори (здатність стояти на п’ятах). Компресійна нейропатія (пошкодження) nervus peroneus є найпоширенішим захворюванням нижніх кінцівок з тих хвороб, що відносяться до мононейропатій, тобто захворювань одного окремого нерва.

Перонеальна мононейропатія може проявлятися болем, онімінням та порушеннями чутливості бічної поверхні гомілки, а у важких випадках – слабкістю дорсифлексії стопи («звисаюча стопа» – пацієнт не може встати на п’яту хворої ноги, нога під час ходіння «зачіпається», пацієнти часто спотикаються).

На початкових стадіях захворювання також можуть ставатися нічні судоми у гомілці хворої ноги.

Компресійна нейропатія малогомілкового нерва. Які можуть бути її причини?

Захворювання однаково характерне для представників обох статей. Пошкодження нерва може виникнути з різних причин – через безпосередню травматизацію нерва, розтягування нерва, інфекції та внаслідок запального захворювання, але найчастіше хвороба пов’язана з тривалим/частим зтисканням нерва у верхній бічній частині гомілки.

• Найбільш поширеною безпосередньою причиною хвороби є звичка сидіти «нога на ногу» (в цьому випадку на нерв чиниться хронічний/частий тиск).
• Пошкодження нерва може статися через тривале перебування в незручній позі з затисканням зони нерва.
• Пошкодження нерва через розтягування може статися, наприклад, у танцюристів.
• Щільно накладений гіпсовий лонгет або високі облягаючі чоботи можуть стати причиною затискання нерва ззовні.
• Пошкодження нерва може статися і внаслідок травми – травми колінного суглоба з пошкодженням зв’язок, перелому малогомілкової кістки.
• Люди худорлявої статури мають вищий ризик затискання нерва, бо в них нерв менш захищений (тонкий підшкірний шар жиру).
• У поодиноких випадках нерв може затискати пухлина кістки або інших тканин навколо нерва.

Як діагностують компресійну нейропатію малогомілкового нерва?

Діагноз ґрунтується на характерних скаргах пацієнта, на ознаках захворювання, які лікар може констатувати під час огляду пацієнта і на результатах додаткових досліджень:

• Електроміографія (ЕМГ), нейрографія –дослідження, яке може допомогти визначити точне місце пошкодження нерва і ступінь його пошкодження;
• Магнітний резонанс – дослідження, яке допомагає визначити, чи є поблизу нерва якісь тканини, що затискають нерв (зокрема пухлина чи запалення);
• Ульрасонографія є альтернативою магнітному резонансові, вона може допомогти визначити, чи є поблизу нерва якісь тканини, що спричиняють його затискання.

Як лікують компресійну нейропатію малогомілкового нерва?

У легких випадках компресійна нейропатія n. peroneus добре піддається лікуванню спокоєм, за рахунок виключення чинників затискання нерва (не схрещувати ноги), за допомогою фізіопроцедур та фізіотерапії для поліпшення сили м’язів стопи. Іноді можуть стати в пригоді ортези кісточки, які стабілізують її та не дозволяють стопі «зачіпатися».

У більш важких випадках, коли спостерігається глибоке пошкодження нерва і виражені симптоми, або нерв затискають якісь додаткові тканини (наприклад, виражене рубцювання кістки після перелому), бува необхідна операція – звільнення затиснутого нерва.

Операція не вважається важкою. Її роблять під загальним наркозом. Завдання операції – звільнити нерв з затиснутого стану.

Здебільшого пацієнт може відправлятися додому для продовження одужання вже на наступний день після операції.

Який є післяопераційний прогноз?

Згідно з результатами численних досліджень, операція забезпечує істотне поліпшення або повне одужання (зменшення болю, поліпшення чутливості та збільшення сили стопи) 81–94% пацієнтів.