Менінгіома

Що таке менінгіома?

Менінгіома є однією з найпоширеніших (найпоширеніша доброякісна/відносно доброякісна) внутрішньокраніальних (внутрішньочерепних) пухлин та пухлин хребетного каналу. Вона утворюється з павутинної оболонки (лат. arachnoidea), яка покриває головний та спинний мозок. Арахноїдальна оболонка є однією з трьох мембран, що захищають мозок.

Отже, менінгіома не є пухлиною самого мозку, але пухлиною оболонок мозку, яка може вдавитися в мозок. Такі пухлини переважно доброякісні, прооперувавши їх можна повністю вилікувати пацієнта, проте в рідкісних випадках менінгіоми можуть бути і злоякісними.

Менінгіома це пухлина, що росте з мозкових оболонок та вдавлюється в мозок

Можливі місця локалізації менінгіоми в черепі

У яких місцях може утворитися менінгіома?

Менінгіома може утворитися власне в будь-якому місці всередині черепа та хребетного каналу, де є мозкові оболонки. Іноді в одного пацієнта може бути декілька таких пухлин. Дуже рідкісними місцями локалізації менінгіом є оболонки зорових нервів та шлуночки головного мозку.

Як проявляється менінгіома?

Оскільки менінгіоми ростуть дуже повільно, найчастіше вони не викликають жодних симптомів протягом тривалого часу аж доти, доки вони не досягнуть помітного розміру та не почнуть тиснути на мозок або на нерви. Найпоширенішими симптомами менінгіом голови є прогресуючий головний біль, рідше – напади епілепсії (які не траплялися раніше) та неврологічний дефіцит (зокрема слабкість в одній стороні тіла, утруднене мовлення, втрата нюху тощо), розлади поведінки, сплутаність свідомості, сонливість. Симптоми залежать від того, в якому місці черепа росте менінгіома. Досить часто в зв’язку з поступовим і дуже повільним розвитком симптомів їх списують на вік. У випадку менінгіом хребетного каналу найчастішими симптомами є порушення рухових функцій та чутливості кінцівок.

Як часто спостерігаються такі пухлини?

34% первинних внутрішньочерепних пухлин є менінгіомами. Найчастіше їх діагностують у віці 30–70 років. 2–3% менінгіом є злоякісними.

У жінок менінгіоми розвиваються в два рази частіше, ніж у чоловіків. Менінгіоми хребетного каналу у жінок зустрічаються в 10 разів частіше.

За допомогою яких досліджень можна підтвердити цей діагноз?

Головним діагностичним методом є магнітний резонанс. Оскільки нині візуальну діагностику (магнітний резонанс та комп’ютерна томографія головного і спинного мозку), виконують дедалі частіше, менінгіоми здебільшого виявляють випадково під час проведення дослідження з якогось іншого приводу.

Що робити, якщо у Вас виявлено менінгіому?

За результатами сучасного магнітно-резонансного дослідження радіолог з великою ймовірністю може сказати, чи є діагностована пухлина менінгіомою. Якщо за результатами дослідження отримано саме таку відповідь, необхідно отримати консультацію нейрохірурга. Під час неї можна буде вирішити, яке лікування в конкретному випадку буде найкращим. У більшості випадків наявність менінгіоми не означає необхідність термінової операції. Досить часто трапляються ситуації, коли менінгіома виявляється випадково, вона є невеликого розміру та не викликає розладів здоров’я. У таких випадках є можливість спостерігати менінгіому та проводити магнітно-резонансне дослідження раз на рік, щоб бачити, чи не збільшується менінгіома.

Якщо менінгіома вже від самого спочатку викликає розлади здоров’я або отримано докази того, що менінгіома з часом збільшується, можна розглянути можливість проведення операції. Про переваги та можливі ризики Вас поінформує лікар під час консультації.

Що означає операція у випадку менінгіоми?

Хірургічне втручання в цьому випадку завжди відбувається під загальним наркозом. Метою операції є максимально радикальне (повне) та безпечне видалення пухлини. Тактика операції завжди залежить від локалізації пухлини, її зв’язку з іншими структурами та від досвіду хірурга в галузі радикального лікування цих пухлин. Ще в 1957 році Симпсон оприлюднив свою класифікацію менінгіом за 5-ма ступенями видалення, що є актуальною донині, та розповів про значення радикальності в зв’язку з ризиком повторення пухлини. Завжди, коли це тільки можливо, пухлину слід видаляти разом з прилеглою до неї твердою оболонкою мозку та всіма іншими структурами, в які пухлина вросла, після чого слід виконувати реконструкцію дефекту оболонки та кістки.

Що відбувається після операції?

Незважаючи на те, що менінгіома переважно бува доброякісною пухлиною, навіть у разі її радикального видалення ризик її рецидиву (повторення) протягом 10 років становить 8,5% (для порівняння: у наступного ступеня видалення ризик становить вже 18,8% протягом 10 років).

Після операції з видалення менінгіоми за пацієнтом потрібно спостерігати та контролювати його протягом всього його життя. Перший магнітно-резонансний контроль зазвичай проводять через 6–12 місяців після операції. В подальшому, залежно від обсягу операції та результатів контрольного магнітно-резонансного дослідження, невролог може призначити повторні дослідження один раз на 1–3 роки.