Кила міжхребцевого диска попереку

Які фактори збільшують ризик стати пацієнтом з килою диска?

Кила міжхребцевого диска попереку  поширеним захворюванням. Вона переважно вражає людей віком від 25 до 50 років. Чоловіки хворіють приблизно вдвічі частіше, ніж жінки. Важка фізична робота підвищує ризик появи захворювання та його рецидиву. Збільшена маса тіла не лише значно підвищує ризик утворення кили міжхребцевого диска, але і приблизно в 12 разів підвищує ризик повторення або рецидиву кили міжхребцевого диска після операції мікродискектомії.
Паління (нікотин) погіршує кровопостачання міжхребцевого диска і це, в свою чергу, сприяє дегенерації диска (погіршенню функції клітин та їхньому старінню) та уповільнює його загоєння.
Звичайно, захворіти на килу міжхребцевого диска може будь-хто, в будь-якому віці та без будь-якої відомої причини.

Симптоми кили міжхребцевого диска можуть з’являтися без жодної причини, але інколи це трапляється внаслідок підіймання важких речей, незграбного повороту, штовхання або тягнення. Через зростання тиску та навантаження на хребет, зокрема в людей зі слабкими та погано розвиненими м’язами, що тримають поставу, диск може випнути, луснути або розірватися, що, зі свого боку, може вплинути на корінець нерва, що розташований поруч та передає імпульси до ноги. Внаслідок цього з’являється сильний стріляючий біль у ділянці сідниці та в нозі.

Кила міжхребцевого диска попереку. Які можуть бути її симптоми?

• Біль у нозі. Зазвичай він бува набагато сильніший за біль у спині. Біль може бути гострий, стріляючий, постійний.
• Біль у спині. Може з’явитися на початку захворювання. Якщо ін є, то зазвичай бува менш виражений, ніж біль в нозі/-ах.
• Оніміння/втрата чутливості в нозі, рідше – в обох ногах.
• Локалізація болю та оніміння залежить від того, на якому рівні (між якими хребцями) локалізована кила диска. Симптоми можуть з’являтися в сідниці; передній або задній стороні стегна; гомілки; передній, задній або бічній стороні ноги; у стопі. Симптоми переважно з’являються в одній нозі.
• Рухи спричиняють біль. Симптоми посилюються після тривалого стояння чи сидіння, а також після проходження невеликої відстані. Іноді чхання, кашляння або сміх можуть спричинитися до сильного болю.
• Слабкість м’язів. Небезпечний симптом, який свідчить про дуже сильне здавлювання нерва.
• Порушення сечовиділення (нетримання сечі, безболісна або гостра затримка сечі) та дефекації, сідлоподібні порушення чутливості та слабкість в обох ногах є рідкісними (1–2% кил дисків, що оперуються), але дуже небезпечними симптомами. У медицині це називається синдромом компресії (здавлювання) кінського хвоста (поперекового та крижового сплетення нервів). Якщо кила міжхребцевого диска є великого розміру та спостерігається синдром компресії кінського хвоста, то в такому разі ризик того, що навіть після успішного проведення операції з усунення затискання нерва збережуться порушення сечовипускання, дефекації та сексуальна дисфункція, є дуже великий – близько 45%.

Які дослідження потрібно пройти?

Якщо спостерігається один з раніше описаних симптомів, треба негайно відвідати лікаря. Після ретельного опитування пацієнта та неврологічного дослідження у разі наявної кили міжхребцевого диска іноді можна досить точно сказати, між якими саме хребцями виникла проблема, яку можна після цього цілеспрямовано дослідити за допомогою магнітного резонансу або комп’ютерної томографії. Варто зауважити, що в разі кили міжхребцевого диска комп’ютерна томографія буде інформативнішою в молодих пацієнтів з нормальною масою тіла, проте через випромінювання, пов’язане з комп’ютерною томографією, перевага завжди надається магнітному резонансові. Своєчасна консультація фахівця вбереже пацієнта від проходження непотрібного дослідження.

Які існують можливості її лікування?

Найкращий план вашого лікування ви оберете спільно з лікарем-куратором. Можуть статися ситуації, у яких операцію потрібно робити невідкладно або терміново. Однак в більшості випадків термінова або невідкладна операція не потрібна, а терапія починається з неврологічного лікування, яке бува ефективним приблизно в 60–70% випадків. Якщо Ваші симптоми, неврологічний стан та дані радіологічних досліджень відповідатимуть початковому консервативному (без операції) лікуванню, лікар поінформує Вас щодо його плану та подальших контрольних візитів.

Нехірургічне лікування складається з наступних елементів:

• Медикаменти – нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ, зокрема еторикоксиб, ібупрофен) – застосовуються як через їхню знеболюючу дію (блокують периферичні больові рецептори), так через протизапальну та протинабрякову дію, що має особливе значення у випадках, коли затиснуто корінець нерва, який через постійне роздратування набрякає і таким чином чинить додатковий тиск. Знеболюючі засоби, що блокують центральні рецептори (парацетамол) – через те, що вони мають відмінний механізм знеболюючої дії, досить часто застосовуються в якості доповнення до НПЗЗ, щоб створити комбінований знеболюючий ефект. Антиконвульсанти (прегабалін, габапентин) – медикаменти, що застосовуються для лікування так званого «нейропатичного» болю, або болю, який виникає внаслідок затискання нервових структур (корінців нервів). «Слабкі» наркотичні знеболюючі засоби (зокрема, Skudexa) – сильні знеболювальні засоби, які застосовуються додатково у тих випадках, коли всі засоби, що перелічені вище, не можуть забезпечити задовільний знеболюючий ефект.
• Епідуральна блокада – це ін’єкція, під час якої під контролем рентгенівського обладнання в хребетний канал вводять сильні протизапально-протинабрякові ліки (Триамцинолон, Солу-Медрол або Дексаметазон). Препарат поширюється над твердою мозковою оболонкою та, досягнувши затиснутого корінця нерва, знімає з нього набряк, таким чином нерв трохи «звільняється», чим пояснюється поліпшення самопочуття пацієнта після блокади.
• Ортези для хребта (пояси, корсети) – застосовуються в комплексному лікуванні. Вони додатково стабілізують хребет, забезпечуючи умовну нерухомість хворої частини хребта та створюючи таким чином умови для зменшення запального процесу, забезпечують зменшення болю та більший комфорт і відчуття безпеки. У випадку кили міжхребцевого диска в хребетному відділі застосовуються поперекові ортези, також існують моделі, які підходять для більшого живота.
• Лікувальна гімнастика – це специфічна гімнастика яка має на меті зміцнення глибоких м’язів спини (які беруть участь в забезпеченні міцності хребта), за допомогою якої досягається умовне зменшення механічного навантаження на хребет. У такий спосіб створюються передумови для того, щоб кила міжхребцевого диска могла «розсмоктатися», і пацієнт одужав.
• Харчові добавки, що містять вітаміни групи В забезпечують процеси, що є важливими для відновлення нервів.

Нехірургічне лікування проводиться протягом 6–8 тижнів, і якщо воно не призводить до поліпшення, може знадобитися операція.

​Кила міжхребцевого диска попереку. В яких випадках потрібно робити операцію?

У разі симптоматичної кили міжхребцевого диска в поперековому відділі операцію потрібно робити тільки 10–20% пацієнтів.

Операцію роблять лише тоді, коли:

• Біль та інші симптоми зберігаються через 6 тижнів повноцінної консервативної терапії;
• Пацієнт страждає від сильного болю, який неможливо втамувати за допомогою медикаментів або блокад, і через цей біль повсякденна діяльність стає сильно обмеженою, зокрема ходіння, стояння;
• Прогресують (погіршуються) неврологічні симптоми (слабкість nf/або оніміння ноги);
• З’являються порушення сечовипускання та випорожнення кишківника, сексуальна дисфункція.

Яку операцію роблять у разі цього захворювання?

Найчастіше операцією, яку проводять у випадку кили міжхребцевого диска в поперековому відділі, бува так звана мікродискектомія. Це малоінвазивна операція, яку виконують через розріз шкіри 2,5–3 см завдовжки. Щоб забезпечити точність та для додаткової безпеки пацієнта як перед операцією, так під час неї застосовується рентгенівське обладнання. Під контролем операційного мікроскопа видаляють килу міжхребцевого диска, вільні фрагменти диска та звільняють затиснений нерв. Міжхребцевий диск є дуже важливою структурою хребта, яку необхідно зберегти під час цієї операції, тому цілком диск не витягають.
Після цієї операції пацієнт перебуває в лікарні лише одну ніч. На наступний ранок за допомогою фізіотерапевта він встає на ноги, починає ходити та виконувати вправи, після чого він самостійно вирушає додому.
Відновлювати нормальну повсякденну діяльність та повертатися до роботи можна через 3–4 тижні після операції.

Кила міжхребцевого диска попереку. Якого режиму слід дотримуватися після операції?

Оскільки найбільший тиск на диск чиниться у положенні, коли людина сидить, нахиляється вперед та підіймає щось важке, з метою уникнення рецидиву (повторення) кили міжхребцевого диска протягом 3–4 тижнів після операції слід дотримуватися такого режиму:

• не сидіти – за можливості уникати положення сидячи. Пацієнт може вільно стояти, ходити та лежати, але не сидіти. Навіть вставання з ліжка треба виконувати не сідаючи на нього. Правильному вставанню з ліжка, а також виконанню спеціальних фізичних вправ, які рекомендують регулярно робити після операції, Вас навчить фізіотерапевт в перший день після операції.
• не нахилятися вперед – нахил вперед збільшує тиск на диск, тим самим збільшуючи ризик виникнення рецидиву кили міжхребцевого диска, тому цього потрібно уникати. Після операції ваш фізіотерапевт навчить Вас правильно піднімати предмети з землі, не нахиляючись вперед.
• не підіймати важких речей – підняття важких речей збільшує тиск на міжхребцевий диск і, таким чином, підвищує ризик рецидиву кили міжхребцевого диска, тому цього потрібно уникати.
• не робити обертальних рухів тіла – обертання хребта підвищує ризик рецидиву кили міжхребцевого диска, тому цього потрібно уникати.
• протягом перших 2-х місяців після операції, перебуваючи у вертикальному положенні, зокрема під час навантаження, рекомендовано носити ортез, що фіксує поперек та забезпечує додаткову стабільність і відчуття безпеки, а також обмежує рухи хребта, тим самим захищаючи його від небажаних перевантажень.

Які очікувані результати операції грижі міжхребцевого диска хребетного відділу?

Мікродискектомія – це дуже ефективна операція, якою у 84–90% випадків досягають хороший або відмінний результат. її результатом є зникнення неврологічних симптомів (болю, оніміння, слабкості м’язів ніг). Мікродискектомія не є ефективною для лікування болю в спині. Таку операцію не роблять, якщо головним симптомом є біль в спині.

Мікродискектомію вважають операцією з низьким ризиком, проте будь-яка інвазивна операція має ризики. Рецидив (повторення) кили міжхребцевого диска в тому ж самому місці є найпоширенішою проблемою. Зазвичай це відбувається протягом перших трьох місяців. Щоб уникнути повторення грижі міжхребцевого диска, слід суворо дотримуватися рекомендацій лікаря і фізіотерапевта.