Попри величезний прогрес у медицині – як з точки зору розуміння джерел хвороб, так і з точки зору їхньої діагностики та лікування – є медичні проблеми, які не лише не вирішені, а й стають дедалі актуальнішими. Однією з таких проблем є біль у спині.
Ось деякі факти щодо проблеми болю в спині в наші часи:
Біль в спині – це проблема, яка має багато аспектів, це, власне, синдром, який поєднує в собі дуже різні причини, чиї прояви є схожими. Частина з цих причин є добре вивчена, але є й такі причини болю у спині, про які ми можемо лише здогадуватися.
Чому, попри прогрес сучасної медицини, актуальність проблеми не зменшується? Частково відповідь на це питання полягає у тому, що прогрес стосується не лише медицини, але й змінює практично все навколо нас, зокрема наш спосіб життя. Всі ми помічаємо, що розвиток нових технологій робить наш спосіб життя дедалі більше малорухливим, сидячим та фізично легшим – білизну стирають та сушать пральні машини, ми можемо не встаючи з ліжка зв’язатися з будь-яким куточком світу, щоб зробити покупки нам вистачає комп’ютера, пересування на власному автомобілі доступне ширшому колу людей тощо.
Але чи всі ці прояви сучасного комфорту сприяють поліпшенню нашого здоров’я? Хіба враховувала природа, створюючи наші тіла, що ми будемо так мало рухатися і так багато сидіти? Напевно ні, тому проблеми зі здоров’ям, пов’язані з малорухливим способом життя, зустрічаються дедалі частіше. Біль у спині – лише одна з таких проблем.
Досить часто можна почути думку, що від болю в спині страждають лише люди, які виконують важку фізичну роботу. Однак, як то не дивно, для здоров’я хребта сидіння якнайменше так само шкідливе, як неправильний підйом тягарів. Наприклад, шофери-фурники (багаторічна постійна сидяча робота) – важко знайти хоча б одного, в кого б не боліла спина. З цього приводу медики, привертаючи увагу до шкідливості постійно сидячого способу життя, вже починають називати його палінням XXI сторіччя.
Зрозуміло, що біль у спині є актуальним питанням та іноді дуже складним у лікуванні. Що робити, якщо біль у спині став щоденною проблемою? Чи потрібна операція? Чи є біль у спині зі мною назавжди?
Зіткнувшись з болем у спині, також важливо пам’ятати про те, що він може бути частково/повністю пов’язаний з психосоціальними факторами (стрес, проблеми на роботі, в особистому житті).
На щастя, в більшості випадків для лікування болю в спині операція не потрібна, проте для того, щоб з’ясувати конкретну причину болю в спині та призначити відповідне лікування, потрібно проконсультуватися з лікарем.
Далі розглядають три найбільш поширені, але в жодному разі не всі причини болю в спині:
Глибока мускулатура спини зазвичай бува джерелом раптового болю в спині – розтягнення, розрив м’язових волокон, які виникають внаслідок надмірного фізичного навантаження або травмування. Біль локальний, без іррадіації, його лікують медикаментами. Коли біль пацієнта має таке походження, він зазвичай відносно швидко одужує, прогноз хороший.
Біль у фасеткових або міжхребцевих суглобах є найпоширенішою причиною болю в спині. На нього припадає близько 40% всіх випадків болю в спині. Безпосередньою причиною болю є дегенерація, що викликає біль (спондильоз, спондилоартроз) фасеткових суглобів, або, простіше кажучи, зношення суглобів. Біль в фасеткових суглобах зазвичай тривалий, але може бути і раптовим, дуже інтенсивним, зокрема після надмірного фізичного навантаження. У разі фасеткового болю він часто «віддає» в пах, стегно, ногу, проте не йде далі колінного суглоба. Під час досліджень візуальної діагностики зазвичай нічого не виявляють (побачити якісь істотні відхилення не вдається, за винятком спондильозу, що є практично нормальним явищем майже для кожної людини, починаючи з середини життя). У поодиноких випадках біль у фасеткових суглобах є проявом ревматологічного захворювання, наприклад, ревматоїдного артриту.
Для лікування застосовують інвазивне знеболення («блокади») – ін’єкції у фасеткові суглоби під контролем рентгена; під час цієї процедури локально вводять протизапальні ліки тривалої дії та місцеві знеболюючі ліки.
У разі сумнівів блокада зокрема застосовується як метод діагностики, тобто якщо після точного локального введення медикаменту біль у пацієнта зникає, це підтверджує, що джерелом болю є саме фасеткові суглоби.
Коли пацієнт вже позбавлений болю або якщо біль від самого початку не був дуже інтенсивним, наріжним каменем подальшого лікування є нестероїдні протизапальні засоби та тривала, регулярна та інтенсивна лікувальна гімнастика під наглядом фізіотерапевта з метою зміцнення глибокої мускулатури спини. Лікувальний ефект ґрунтується на тому, що за рахунок зміцнення глибокої мускулатури спини внаслідок тренувань навантаження на фасеткові суглоби зменшується і, таким чином, зменшуються запалення і біль, що виникають через таке навантаження. У більш важких випадках, коли за допомогою тривалої лікувальної гімнастики не вдається домогтися задовільного контролю болю, можна зробити повторне знеболення за допомогою блокади. В якості останнього методу лікування болю у фасеткових суглобах розглядають радіочастотну денервацію фасеткових суглобів або «припікання» за допомогою радіочастотного зонда, за рахунок чого припиняється передача больових імпульсів.
Крижово-клубовий (сакроілеальний) суглоб – це суглоб між крижами і тазом. Болючі дегенеративні зміни в сакроілеальному суглобі (сакроілеїт) є дуже поширеною причиною болю в нижній частині спини, однак вони рідко діагностуються. Характерний біль у нижній частині спини, крижах, частіше з одного боку, але може бути і двосторонній. Біль може віддавати в стегно або коліно, ногу аж до п’яти. Рентгенологічне дослідження дає негативний результат або не відповідає симптомам. Діагноз ґрунтується на клінічній картині, локальнії болючості під час пальпації сакроілеального суглоба, негативному результатові радіологічного дослідження. У разі сумнівів застосовують діагностичну ін’єкцію в сакроілеальний суглоб під контролем рентгена. Так само, як у випадку болю в фасеткових суглобах, у поодиноких випадках одним з чинників виникнення болю може бути ревматологічне захворювання. У лікуванні застосовують інвазивне знеболення, заняття з фізіотерапевтом – мануальну мобілізацію сакроілеального суглоба, лікувальну гімнастику. Лікування зазвичай бува тривале і важке, можуть застосовуватися повторні блокади та нестероїдні протизапальні засоби. В якості останнього рішення у випадках, коли раніше застосовувані методи лікування не дали результатів, розглядають радіочастотну абляцію сакроілеального суглоба.
Засади лікування болю в спині
У цьому розділі ми розглянемо загальні засади лікування болю в спині в тих випадках, коли лікар визнав, що пацієнтові не потрібно хірургічне лікування (операція не показана).
У лікуванні болю в спині виділяють два основні елементи:
Знеболювання – медикаменти
Протизапальні і знеболюючі препарати. За потреби лікар може призначити гротизапальні і знеболюючі препарати, які застосовують з метою зменшити запалення, що виникло у міжхребцевих суглобах, сакроілеальних суглобах та інших структурах хребта, яке пов’язане з перевантаженням цих структур, зменшити біль та зняти набряк з нервових структур.
Оскільки в діагностиці та лікуванні болю в спині велике значення має інвазивне знеболення чи так звані «блокади», трохи поговоримо і про них – що ж то таке насправді ті блокади і яка їхня роль у лікуванні болю в спині.
Одним з найпоширеніших прохань пацієнтів, з яким стикаються нейрохірурги, є таке: «В мене болить спина. Хочу, щоб мені зробили блокаду, чи ви можете?», а з іншого боку доводиться чути такі заперечення пацієнтів: «Блокада? Ні, мені таке точно не підійде, не хочу ще більших проблем і взагалі я боюся голки, що вже казати про уколи в хребет», «…я чув таке, що після блокад людей паралізує…» що ж воно таке – блокада? Панацея чи загроза? Що слід про них знати пацієнтам, перш ніж погоджуватися або не погоджуватися на те, щоб їх зробили?
У практиці лікування болю в спині блокади застосовують досить часто. Фактично це одна з найбільш поширених знеболюючих маніпуляцій для пацієнтів з проблемами спини. За своєю суттю, блокади – це ніщо інше, як ін’єкція (укол), під час якої лікар вводить знеболюючі та протизапальні ліки в безпосередній близькості від джерела болю, досягаючи таким чином швидкого болезаспокійливого ефекту. Щоб забезпечити точне введення ліків поблизу джерела болю нині використовують рентгенівське обладнання і роблять блокади в спеціально обладнаному приміщенні. Фактично блокади є «швидкою допомогою» у разі сильного болю в спині.
Взагалі існує 5 різних видів блокад. Один з найбільш поширених – епідуральна блокада, про яку в світі відомо ще з XIX століття, а протягом останніх 40 років вона активно застосовується у знеболюванні. Першу епідуральну блокаду в 1885 році зробив американський невролог Джеймс Леонард Корнінг, який ввів ліки в нижні структури хребта між хребцями. У подальші роки, після численних серйозних досліджень, головним показанням для епідуральної блокади став біль, спричинений запаленням корінців хребетних нервів або радикулярний біль. Більш серйозні дослідження було проведено приблизно в 1986 році, після чого лікарі-дослідники повідомили про можливість робити дуже точні та ефективні епідуральні блокади, застосовуючи флюороскопію, різні підходи, катетери та голки. Серйозна робота лікарів-дослідників, які шукають найбільш безпечні для пацієнта та ефективні способи виконання блокад триває донині, безперервно уточнюючи показання та підбираючи найбільш ефективні медикаменти.
Для виконання блокад використовують фізіологічний розчин, знеболюючі медикаменти та протизапальні препарати тривалої дії. Ліки потрібно вводити дуже точно і в певно визначених дозах. Фізіологічний розчин використовують для приготування медикаментозного розчину. Дуже важливо робити блокади в безпечних умовах – в кабінеті лікаря, у спеціальному процедурному кабінеті або в операційному залі, крім того пацієнт та лікар відчуватимуть себе впевненіше, якщо блокада робитиметься під візуальним контролем голки з застосуванням рентгенівського обладнання.
Важливими показниками є час настання знеболюючого ефекту та тривалість знеболювання. У частини пацієнтів ефект настає миттєво, у іншої частини він настає протягом декількох днів, але бувають випадки, коли епідуральні блокади потрібно робити повторно – послідовно через тиждень протягом трьох тижнів.
Мінімальний інтервал часу для оцінки знеболюючого ефекту епідуральної блокади становить 1–2 дні. Час збереження ефекту залежить від пацієнта і становить від 1 до 6 місяців, іноді – навіть до 10 місяців. У цей період важливо почати реабілітаційні заходи, щоб ефект зберігся якомога довше та не сталося рецидиву.
Якщо говорити про ускладнення та ризики, які потрібно враховувати, виконуючи блокади для лікування болю в спині, то виділяють дві основні групи – ускладнення, пов’язані з введенням голки (інфекція та крововилив) і ускладнення, пов’язані з обраними медикаментами (алергія/непереносимість). Блокади також можуть мати деякі так звані терапевтичні побічні ефекти – біль в ділянці ін’єкції, нетривале і тимчасове зростання болю, деякі тимчасові порушення чутливості. Також у пацієнтів можуть розвиватися індивідуальні побічні ефекти – тривога, запаморочення, пітливість, нудота, коливання артеріального тиску (зазвичай зниження). Щоб запобігти цим ефектам, блокади бажано робити коли пацієнт лежить або має можливість після блокади трохи полежати і побути під наглядом медичного персоналу. деякі тимчасові порушення чутливості.
Якщо лікар, що робить блокади, є досвідчений та високопрофесійний, а умови є відповідними, ймовірність виникнення ускладнень не перевищує 0,5%.
Важливо пам’ятати про те, що застосування блокади переважно є симптоматичним лікуванням для зменшення болю та запалення. Щоб усунути причини болю в спині, важливо сконцентруватися на можливих причинах виникнення захворювання і вжити комплексних лікувальних заходів – застосувати медикаменти та лікувальну гімнастику. І, звичайно, не можна думати, що блокади є панацеєю для вирішення всіх проблем зі спиною. У кожному випадку слід консультуватися з фахівцем щоб знайти найкраще рішення в кожному конкретному випадку.
Знеболювання – ортези (корсети) для хребта
Ортези (корсети) для хребта застосовують для лікування як гострого, так і хронічного болю у спині і вони виконують такі функції:
Як хребет, що складається з шийного, грудного та поперекового відділів, ортези, залежно від хворої частини хребта, так само бувають шийні, грудні та грудо-поперекові (TLSO), а також поперекові та попереково-крижові (LO). У поодиноких випадках також застосовують крижові або сакроілеальні ортези (SI ортези).